Войти    Поиск   Связаться с нами

Класифікація фігур і тропів

Дата: 28 Марта 2012 в 20:00
Автор: c************@meta.ua
Тип: доклад
Скачать в ZIP (148.36 Кб)
Файлы: 1 файл
Класифікація фігур і тропів.docx (150.51 Кб)   —   ОткрытьСкачать

 

401

 

При цілеспрямованому спотворенні  звукового комплексу слово зі зміненим звучанням набуває і  певного емоційного забарвлення. Це спотворення близьке до емфатичного  наголосу, але відрізняється навмисним  повторенням звука або складу: Рррраз! Рррраз! У цьому прикладі надмірним притискуванням р персонаж передає свою відчайдушну радість, садячи закаблуками в танці. Це надмірне повторення приголосного у слові  Харррашої вигукує людина, що в  спеку стрибнула в холодну воду. Тут порушенням звукового комплексу виражаються приємні емоції. У прикладі: Без вас знаю! А що ж ви хочете, щоб я через вас в кіно запізнився?! По-о-о-о-д-д-думаєиі!, змінене озвучення підкреслює невдоволення персонажа.

 

Спотворений звуковий комплекс слова набуває гумористичного забарвлення  і тоді, коли письменник змінює його, наслідуючи звуки предметів і  тварин: Тоді м'яка коса дзвенить довгим, слабеньким: «М'я-а-к-ка!»; «Д — каже, — веп-п-пир-сі-сі-сі-ка-ка-ка-ч...».

 

Варіантом цілеспрямованого спотворення звукового комплексу  слова є така заміна озвучення  слова, яка впливає на його лексичне значення, що і створює комічний контраст: какість — якість; Ясна річ, що в місті вітати всіх, хто  йде тобі назустріч, неможливо, бо всього «драстуйте» не встигнеш вимовити, а буде тільки саме —Др! Др! Др!

 

Комічне забарвлення мають  діалектизми або просторічні  слова зі звуковим складом, що різко  контрастує з літературною нормою. Діалектна лексика допомагає  повніше, глибше змалювати реалії народного  життя. Це дає широкі можливості для  відтворення місцевого колориту, типізації характерів персонажів.

 

Українське діалектне  і просторічне мовлення надзвичайно  багате на словесно-звукові форми, які  несуть у собі гумористичний елемент. У творах Остапа Вишні такі слова  трапляються досить часто як у  репліках героїв, так і в авторській мові. В усмішці «Ружжо» Остап  Вишня сам пояснює читачеві, чому він вживає діалектизм:

 

Всі, розуміється, зразу на гвалт:

 

— Чому «ружжо», коли насправді  — «рушниця»... А як не хочеться, щоб  була «рушниця», то вже «руо/сье», але  ж ні в якому разі не «ружоїсо».

 

«Рушниця» правильно. За всіма  словниками — «рушниця». Згодний.

 

І«руо/сье» — правильно. Згодний. Це по-російськи.

 

А от мені хочеться, щоб було «ружжо», бо так називав цю річ  той дід, що вчив мене колись з неї  стріляти.

 

Діалектизми можна згрупувати за характером тих фонетичних змін, що спричинили їх гумористичне (для  людини, що користується літературною мовою) забарвлення.

 

Асимілятивне спотворення: Герсета для хвігури не подой- дьоть?\ Он у інших господь і  шкарлятину ж посилає, й обкладки!

 

Дисимілятивне спотворення: Возили ж її по дохтурях!; Та скаоїсіть  же нам, пожалуйста, може ж таки хоч  ви знаєте, де отут той трахторний двір?', продухт.

 

Випущення початкових голосних (афереза) здебільшого спостерігається  у словах іншомовного походження: роплан — аероплан; Сус — Ісус.

 

Явище метатези: Далі ми пакували чамайдани, ваше превосхо- дительство, й тікали...

 

Протетичні звуки та інші зміни на початку слова:

 

Та тридцять три роки в  якономїіпана Корецького витовкся! (якономія — економія).

 

Стосовно метатези і близьких до неї явищ доречно згадати думку  Й. Дзендзелівського про причини  її виникнення в українській діалектній мові: «...перестановка звуків чи складів  у слові переважно зустрічається  у маловідомих, етимологічно непрозорих, лексично ізольованих засвоєних  іншомовних словах. Часто метатеза зумовлюється тенденцією заміняти незвичні чи мало властиві звукові поєднання  у слові більш звичними, легшими, а також нерідко народною етимологією, тобто на­маганням пояснити чи зблизити невідомі за походженням іншомовні  слова звичайними

 

Причини, на які вказує Й. Дзендзелівський, зумовлюють і виникнення комічного спотворення слів, що спостерігається  у творах Остапа Вишні: Кріт! І той... Як пак його... Берінговий пролив, і  той...Грин... Грин... Гринляскаї; Тоді все  степом, усе степом дійти до річки, що має вроді нашу назву Мусійсіпав.

 

Серед спотворень трапляється  пом'якшення твердого приголосного. Наприклад: Потім таки посватає який-небудь «принць».

 

Спотворення звукового комплексу  слова за аналогією до паронімів: Нате вам, дедушка, бумао/ску та підіть у камфуз, («камфуз» — комунхоз).

 

Спотворення внаслідок контамінації (взаємодії мовних одиниць, що приводить  до створення нового слова чи виразу шляхом об'єднання) українських і  російських слів. Наприклад: Тут люди ходять, свежим воздухом, можна сказать, дишуть/; Не берьоть їхня; А чиж  не можна у вас обуск зробить!

 

Визначені групи переконливо  свідчать про те, що Остап Вишня  був великим знавцем тонких нюансів  народної вимови, що допомогло йому у створенні справді народного  гумору. Наприклад: — Я, —розповідав  дід Лука, —пустю, було, крякуху й  сидю! Коли ось — хмара! Сіла біля крякухи сила-силенна крижня! Може, тисяча, може, дві, може, п'ять тисяч! Я задивився та як попхну з обох стволів разом! Як же ж вони знялися, ну, я вам кажу, як буря! І ні одної  не лежить! Аяйне туди, що попхнув  я з обох стволів не в качок, а в очерет! Заворожили вони мене! Да! («З крякухою на озері»).

 

Звуконаслідувальні слова  і вигуки. Ці слова найчастіше зустрічаються  в тексті, що має якусь певну  дію. За допомогою звуконаслідувальних  слів досягається повнота змалювання, реальність, картинка ніби «оживає». В  основі семантики зву­конаслідувальних слів лежить звуковий образ, створений  уявою спостерігача-мовця на основі реально чутих звукових виявів істот, речей, явищ. А. Спіркін відзначав, що «з усіх способів голосової сигналізації наслідувальні звуки зрозуміліше  за все і відчутніше виражають  уявлення даного предмета чи дії»[51]. Завдяки  звукообразній семантиці[52] звуконаслідувальні слова є специфічним акустичним засобом художньо-образної конкретизації  текстів «Мисливських усмішок». Вони вживаються переважно в розповідних  або описово-розповідних частинах твору і надають тексту додаткового  комізму.

 

У мові творів Остапа Вишні  використовуються різні типи звуконаслідувань. Широко представлені звуконаслідувальні дієслова: пападьомкати, мугикати, екати, хахнути, таки доту дикалась ...

 

Остап Вишня також активно  вживає вигуки з виразними ознаками дієслівності. Часто письменник підсилює їх гумористичне забарвлення та експресивність за допомогою повторення: От вгледить хтось, приміром, зайця. Хоч він малий, хоч старий, чи ж він стримається, щоб зразу не: «А-ря-ря! Тю! Тю! Тю! Фьюіть! Го! Го! Го!» Заєць з переляку вже в другій області, а він  біоісить за ним і арярякас: «А-ря-ря! А-ря-ря!»; «Виїздите з Байдар —  і раптом: «Ах!» — 1 ваша права  сусідка — «ах!», і ваш лівий  сусіда — «ах!», і передні сусіди — «ах!», і задні сусіди — «ах!», і ви самі «ах!..».

 

Повторення є самостійним  і дуже дійовим засобом створення  комічності. Багаторазове повторення одного й того самого слова є порушенням мовної норми, що в певному контексті  створює комічний контраст.

 

Словоповторення в Остапа Вишні багатоваріантне. Різні типи повторів мають різне значення у  змісті.

 

Насамперед треба виділити повтор зайвих слів, так званих слів-паразитів. Наприклад: Сівбу, значить, товариші, ми, значить, кінчаємо! Провели ми її, значить, на високім агротехнічнім рівні, значить, але це ще не значить, що ми все зробили, товариші. У цьому  уривку слово значить лише один раз  використовується для вираження  змісту (у значенні «означає»).

 

Ще один приклад повторення слів, але вже іншого характеру. Наприклад: У своєму меморандумі уряд його величества та пише до нашого уряду, що наш уряд та написав урядові його величе- ства про те, що уряд його величества протестує проти нашого уряду, що ніби наш уряд скривдив уряд його величества, що наш уряд не забрав у уряду  його величества тих нот, що їх наш  уряд написав до його величества уряду. Через багаторазове повторення надмірна «офіційність» заяви набуває  комічного характеру.

 

Багаторазове повторення виражає приховане хвилювання, побоювання пасажира, що вперше летить літаком. Наприклад:

 

А скажіть, будь ласка, пасажирів  уже не прив'язують?..

 

Ні, не прив'язують...

 

Не прив 'язують... Так, значить, вони неприв 'язані й летять ?

 

Так і летять.

 

Он як... А якби прив'язать, так полетіли б?

 

Навіщо ж прив'язувать?.. Кабінка там, вона щільно зачинена. Ви собі сидите й летите....

 

Римування слів. Серед інших  прийомів Остап Вишня використовує римування слів як додатковий прийом, надаючи своїй прозі ритмічної  довершеності, звучності, підсилюючи комічність тексту: Кобила в гарбу впрягається, лоша ззаду теліпається, на гарбу нас три чоловіка сідається і сильно ту кобилу за віоіски смикається...

 

Невідповідність граматичної  форми слова літературній нормі. Слова, вжиті у неправильній граматичній  формі, спричиняють комізм, тому що порушують звичність еталону  мови. Порушення мовних граматичних  норм побутує у діалектному мовленні та у мовленні осіб, що недостатньо  добре володіють мовою. Як засіб  для створення гумору слова з  невідповідною граматичною формою спостерігаються в усмішках Остапа Вишні у мові персонажів і в  авторській мові. Наприклад: А ведмідь  — воно дуо/се велике й дуже буре, а снігу там багато: не втечеш! («Ведмідь»).

 

Наслідуючи розмовну мову, Остап Вишня у своїх усмішках часто вживав збірні іменники. Наприклад: Біля Борисполя, на озерах, качви тієї, ну, як хмари! Повірите, як випливуть, ну, як тоїряски\.. Сама бачила, як коноплі  мочила, що нема куди через тую качву  коноплини ткнути\.. Коли вже їхати, щоб з качками бути, так тільки на Яготин. От там качки... («Відкриття охоти»); Вовка там, як хмари! Закурить нема?.. Ох, і вовка там!Як завиють, — волосся дротомі («Вовк»).

 

Старослов'янізми. Використання цих слів для створення комізму  є традиційним. Сприйняття цих слів на слух і розуміння їх виходить за рамки психологічної звичності, яка виробилась у нас до сучасної мови. «У спричиненні комізму старослов'янізми нагадують іншомовні слова, що використовуються як засіб гумору, тобто вони вживаються у плані іншомовлення»1. Самі по собі вони (як окремі слова, так і вирази) не завжди зрозумілі сучасникам і  мають значення лише в контексті, хоча чимало старослов'янізмів є  близькими за звуковим складом і  своїм значенням до українських  слів. Відмінність у звуковому  оформленні старослов'янізмів від  українських слів спричиняє комічний ефект. Наприклад: Читай тую «віру» хоч з ранку до вечора, а як не вили- гаєш полумиска борщу та не «вкусиш» курчати — не вистачить  у тебе «мочи» господа небесного  благати, щоб у раю тебе «вчинив»; Кота Андріяненко віддати не може, бо кіт убієнний.

 

Галузева лексика є  досить поширеним засобом творення комізму. Невідповідне перенесення  військової лексики на предмети і  явища мирного життя створює  вдалий комічний ефект. Наприклад: От одного разу підійшов я до річки, як уже  добре смерклось, витяг з очерету  човна, сів, поплив та й висадився  десантом у себе ж таки в березі; Давай згуртуємось у військове  соєдінєніє, бо інакше розгром; Ех! —  вона за рогача і в контр­атаку! Прорвала фронт; Так ми з кумом, як стрій  з кислиці у піке. Кум таки приземлився, хоч і скапотував, а я з піке — в штопор, із штопора не вийшов, протаранив Цукерці спідницю й урізавсь у землю!.. Ворухнувсь — рулі повороту ні в руках, ні в ногах не дєйствують, кабіна й увесь фюзеляж мокрі-мокрісінькі.

 

Порівняння. Остап Вишня  у своїх творах використовує особливі несумісні словесно-ситуаційні порівняння1. В них порівнюються контрастні предмети, які викликають сміх тим, що є несумісними  за якостями, розмірами і т. ін. За характером відношень між предметами можна виділити стверджувальні, заперечні, протиставні, стверджувально-протиставні порівняння.

 

Це словесно-ситуаційні засоби гумору: тріск гілки — то тріск  усіх ваших нервів; падіння шишки  з ялинки — атомна бомба; стрибок  зайця —мінімум стрибок жирафи; коли ви їх поскубете, перед вами не птиця, а грудка масла; ой та й здорові  ж: коропи отут у ставку живуть! Як ночви!; не ранок, а вірші!

 

Фразеологізми. Гумористичного забарвлення фразеологізми часто  набувають через комізм контрастності  прямого значення до алегоричного. Пряме значення саме може містити  комізм. Крім того, гумористично незабарвлений  фразеологізм може, як і слово, вживатися  в комічному плані.

 

До складу фразеологізмів з відсутньою або затемненою ситуацією  можуть входити: лише одне слово (як залишок  «зруйнованого» фразеологізму); одне службове слово і одне повнозначне слово; сполучення повнозначних слів (сполучення прикметника та іменника); сполучення двох іменників зі службовим словом. Наприклад: Подумаєш — Америка! —  у значенні «відкриття», «новина»; Це вам не «фунт ізюму» (від «не  фунт ізю­му з'їсти») — не легко, не приємно.

 

До комічних фразеологізмів з яскраво вираженою ситуацією  широкого плану належать переважно  прислів'я і приказки. Ці звороти  зі стійким змістом характеризуються специфічними особливостями, які зумовлюються тим, що не одне слово з його значенням, а саме фразеологічна ситуація виступає або як невідповідно вжита, або як комічна алегорія і т. ін.

 

Для створення комічного  ефекту Остап Вишня широко використовує фразеологізми, які містять у  собі гумористичні ситуації. Засоби, які  створюють ситуаційний комізм у  фразеологічних виразах, різноманітні і за характером такі самі, як і у  нефразеологічному контексті. Комізм може створюватись, зокрема, такими засобами: невизначеним станом предмета: І дома, мовляв, і замужем; І стан такий: ні встав, ні впав; самою комічною ситуацією: Обіцянка, як кажуть, цяцянка, а дурневі  радість; Без причини й болячка  не сяде; гіперболізацією явищ, предметів: Нам аби два дні дощу в травні, так ми тоді цілий рік мокрі; О! Це такий, що й рідного батька продасть!; Було спочатку чотири кобили такі, що про  них каоїсуть: «Як біжить — уся  дрижить, як упаде — сім день лежить»; ситуацією нісенітниці: Побалакай, попе, з медом; превратить карася в  порося; Хоч пір 'я та вовна, аби  кишка повна.

Краткое описание
Про тропи і фігури мовлення
Оглавление
Поняттям «фігури» охоплюються три типи виражальних засобів мови: 1) фігури заміни, заміщення (тропи); 2) фігури сумісності; 3) фігури протилежності. В усіх визначеннях фігури домінують такі ознаки: по-перше, це певна форма, в якій виражена думка, по-друге, це свідоме відхилення в думці або вираженні від звичайної і простої форми. Суть свідомого відхилення, яке ще відзначив Квінтіліан, полягає, очевидно, в тому, що на денотативний зміст мовних одиниць накладаються ще елементи виразності, які виникли в результаті операцій тотожності, схожості, суміжності, контрасту і які є тим образним субелементом, що дає «прирощення» значення. Отже, семантична структура фігур, і зокрема тропів як одного з основних різновидів їх, є складною. Фактично тропи є стилістично маркованою вторинною номінацією.