Класифікація фігур і тропів

 

Так від епохи до епохи  змінюється емоційна критика в комізмі: особисте ставлення (Арістофан); уявлення про доцільність світопорядку (Ювенал); людська природа як міра (Сервантес, Еразм Роттердамський, Рабле); норма (Мольєр); здоровий глузд (Свіфт); нездійсненна досконалість (Гейне); ідеал, що відображає народні уявлення про дійсність (Квітка-Основ'я- ненко, Котляревський, Гоголь, Салтиков-Щедрін). У цьому  процесі відбувається поступове  розширення і піднесення ідеалу, з  позицій якого комізм аналізує дійсність. Спираючись на все більш широке осягнення  дійсності, на все більш розвинене  духовне багатство індивіда, цей  ідеал демократизується, вбирає в  себе народні уявлення про життя.

 

При всьому різноманітті типів, форм, відтінків комічного, при всій його національній та історичній своєрідності сутність його завжди одна: воно виражає  суспільно відчутну, суспільно значиму  суперечність, невідповідність явища  чи однієї з його сторін високим  естетичним ідеалам.

 

Мовне вираження сміхової культури у творчості Остапа Вишні

 

Українська сміхова культура має дуже давню і потужну традицію у побуті, звичаях, обрядах, фольклорі. Вона знайшла відчутний розвиток у класичній українській художній літературі. Її вершиною можна вважати  «Енеїду» Івана Котляревського, що вважається енциклопедією культури сміху українського народу[47], настільки  сміх у ній всеохопний, чесний, здоровий і благородний. За умов суцільних  заборон української мови в XIX ст. нею можна було хіба що тільки сміятися.

 

У XX ст. українська сміхова  культура збагатилася гумористичним  талантом Остапа Вишні. Під його пером  розквітнув жанр сатиричної й гумористичної  мініатюри, якій сам письменник дав  вдалу назву «усмішка». Усмішки  Вишні композиційно прості, в них  зазвичай немає чіткого розгорнутого сюжету. Це гумористично забарвлені побутові замальовки, жанрові сценки, діалоги, в які нерідко вводяться авторські  міркування, ліричні відступи. Остап  Вишня — не тільки гуморист, а  й лірик. В усіх його усмішках звучить (коли гучно, коли приглушено) доброзичливий  авторський голос. Максим Рильський  писав про Остапа Вишню: «Це український  письменник, передовсім укра­їнський у своїх пейзажах, у своєму лукавому і добродушному гуморі, у своїй  ласкавій і сором'язливо-ніжній ліриці»[48].

 

Характерною рисою «вишневих  усмішок» є колоритна мова. Письменник звертається до різноманітних і  часто дуже оригінальних мовно-стилістичних засобів комічного, досягаючи великої  виразності в змалюванні характерів і ситуацій.

 

Остап Вишня майстерно  використовує багатство мови української  художньої літератури, а також  невичерпне джерело народної мови. Мова його творів характеризується простотою, образністю, яскравим комічним колоритом, експресивністю та емоційністю. У ній  переважає народнорозмовна стихія з майстерними пісенними мотивами, афоризмами, приказками, прислів'ями  і каламбурами, з нанизуванням одночленних  порівнянь та містких метафоричних виразів.

 

В основі гумору Остапа Вишні  лежить комічний контраст. На дослідженні  контрастів і мають пізнаватися  прийоми: «Ловіть, спостерігайте контрасти, — говорив Остап Вишня, — і  буде сміх»[49].

 

Контрасти Остапа Вишні виникали, по-перше, з уміння бачити їх готовими в об'єктивній дійсності, а по-друге, з уміння створювати ці контрасти  з життєвого (навіть несмішного) матеріалу.

 

Для комічного зображення певних життєвих явищ письменник майстерно  добирав відповідні гумористичні засоби. Як неперевершений майстер контрастів Остап Вишня мав чудову здібність  «відкривати» їх комічні секрети.

 

Володіючи величезним багатством гумористичних засобів української  народної мови, письменник користувався як її усталеними зразками, так і  одночасно створював нові варіанти, свої комічні моделі.

 

Гумористичні риси українського слова під пером Остапа Вишні  ставали виразнішими, збагачувалися  новими відтінками. Можна сказати, що Остап Вишня розширив комічні  властивості рідного слова. Багато комічних виразів письменника стали  крилатими: епікіровка мисливця, солов'яча  ясьипя, дідів прогноз, доісторичний струмент, зачухувати аварію, п 'ятдеся- тилітня юність та багато інших.

 

Національний характер у  літературі, в тому числі і в  гумористичній, виявляється у двох різновидах відображення життя:

 

письменник як представник  певної національності відтворює об'єктивну  дійсність очима свого національного  сприймання;

 

письменник створює національні  типи, які представляють народ, описує життя своєї нації.

 

Дуже часто Остап Вишня  звертається до невичерпного джерела  фольклору. Письменник використовував для створення гумористичних  ефектів стиль української думи, казки, заклинання, замовляння, голосіння, бурлеску, простонародної оповіді.

 

Національним гумористом Остап Вишня утвердився передусім  завдяки використанню комічного  потенціалу рідної мови. В Остапа Вишні  було вроджене чуття мовного комізму. Він відчував найтонші нюанси української  мови, предметний образ слова, поєднання  мовних звуків — і це давало йому змогу створювати нові словесно-комічні  елементи гумору, серед них —  словесні (де слово саме є носієм комізму) і словесно-ситуативні (де слово і ситуація становлять нерозривну єдність при створенні контрасту, слово «виявляє» свій комізм лише у певній ситуації).

 

Наприклад, у гуморесці  «Ох, і лікували нас...» зображено  «методи лікування» баби Палажки: Хвору  садовите на покуті, повертаєтесь до ікони  й жарите тричі: «Отче наш...». Тут  сміх викликає як сам процес «лікування», так і слово жарите, вжите у  переносному значенні. Ситуаційний  і словесний засоби гумору у цьому контексті незалежні один від одного, бо коли слово жарите замінити на слово говорите, то ситуаційний сміх зали­шається, але зникає словесний. Словесні засоби гумору виявляються лише на фоні ситуації і додають до неї додатковий підсилювальний гумор ніби ззовні, не змінюючи суті ситуації.

 

До словесних засобів  творення гумору належать: комічні  неологізми, конотативні власні назви, комічні метонімії і синекдохи, комічні словесні евфемізми, комічне  спотворення звукового комплексу  слова, невідповідність граматичної  форми слова, старослов'янізми, слова  галузевої лексики.

 

До словесно-ситуативних  засобів належать фразеологізми, повторення слів і фраз, комічні словесно-ситуативні евфемізми, римування.

 

Комічні неологізми. До словесних  прийомів створення гумору, широко використовуваних Остапом Вишнею, слід віднести утворення контрастних  слів, не властивих літературній мові. Вони викликають сміх тим, що називають  поняття незвично, дещо «вивернуто», так, як не прийнято говорити. Письменник шукає економну і змістовну форму  створення образу, намагається знайти у слові нові відтінки значення, створюючи індивідуальні комічні  неологізми, в основу яких покладено  принцип контрасту.

 

Ці неологізми переважно  залишилися новоутвореннями індивідуального  характеру. За незначними винятками  індивідуальні неологізми не стають активною лексикою мовців. У праці  «Виникнення і розвиток літературних мов» академік Л. А. Булаховський зазначає: «Хай вигадані відповідним митцем нові слова залишаються назавжди тільки його словами, хай вони не надходять  до активного фонду загальної  мови, але там, де їх ужито, вони живуть своїм повним художньо-естетичним життям. На своєму місці вони є збагаченням  мови як засобу служити виявом певної дійової образності та емоційності  і, подобаючись хоча б певному  колу читачів, тим самим виправдовують  своє народження і своє існування»[50].

 

За способом утворення  і лексичним значенням «комічні»  слова, створені гумористом, можна поділити на чотири групи.

 

До першої групи слід віднести неологізми (утворені аналогічно до існуючих слів), що позначають дію (за родом діяльності, професією, місцем, де відбувається дія). Наприклад: Земле- у строїлись... Меліорувалися... В сільському господарстві інтенсифікувались... Засивозмінились па місцях... Затракторилися...1

 

Частина таких слів утворюється  від абревіатур. Наприклад: І лежить, живе, торгує, урядує, богу молиться, окрвиконком- ствує, окрнарткомкомствує, окрпрофбюрує, політосвічує, це- робкопствує, українобанкує, держстрахує, райспілкує, с.-госпо- дарує; Прийшли політпросвітитись трохи, ліквідуватись щодо неписьменності і взагалі почитати...

 

Неважко помітити, що при  утворенні незвичних з погляду  літературної норми слів використовуються продуктивні префікси за-, ви-, пере-, з-, у-, на-, від-, об-. Наприклад: Місто  за- майданилось; Обмолотилися, обвіялися, обтрієрилися, зсипали зерно у  засіки; Намогоричився по самісіньке підборіддя; Так хотілося подивитися, як ото воно там у Покровці розпинають, та заніколилося якраз..; заханувати —  стати ханом; викандидува- тися —  стати кандидатом наук; Італія замусолинилася; А потім зазнайомився з Семенком, сфутуристився — став Гео.

 

До другої групи належать комічні назви предметних понять. Тут чітко виділяються дві  підгрупи. До першої належать «неологізми», утворені приєднанням до вихідних слів суфіксів -ізація, -янство, -ва, -их(а), -ен(я), -енята та збірного елемента -«крадство», які за нормами української літературної мови не приєднуються до цих слів. Наприклад: культурянство; рибо- крадство; отаманенята; І жалування добре, і їсти є  що, жінка не скиглить, діти твої, царенята, не голодні...

 

До другої підгрупи належать складні слова, які поєднують  несумісні поняття. За походженням  складові елементи таких утворень належать до однієї мови, але можуть бути і  різномовними. Поєднуються ці елементи у складні слова шляхом:

 

а) складання основ: брехологія, трудобазари, герой-молоди- ця; тут виділяються  і назви, що висміюють фашистів: гускофю- рер, поросятофюрер;

 

б) частково-поскладової абревіації: райвовна, райраки; все- укрдосвітки.

 

Третю групу становлять ненормативні новоутворення із значеннями ознаки:

 

а) прикметники: понадгіперболізована брехня; річка — вутя- на; село те гаєм осиково-берестково-дубовим закучерявилося;

 

І лежить степ степучий, як море, великий; Заздалегідь, ще вчора, їх понапинано, і вони, мов оті пухирі, випинаються  серед ря- ворухливої юрби;

 

б) прислівники: по-чорноморсько-рибальському називається; короткоспіднично виспівувати; загудіти по-автячому (як автомобіль).

 

До четвертої групи  відносяться новоутворені слова (з  кількома основами), складні для  вимови. Через їх надмірну величину лексичні значення цих слів затемнюються і стають каламбурними: світляно-мовно-рухово-мімічні  нюанси, Заливається майдан людсько-коров'ячо-волячо-кінсько-овечою масою.

 

Конотативні власні назви (традиційний  атрибут комічного героя) викликають комізм тим, що підкреслюють якусь особливу рису персонажа твору. Комічні власні назви поділяються на три групи1.

 

До першої групи належать власні назви, конотація яких несумісна  з десигнатом: прізвища людей —  П'ятак, Полудрабок; клички коней —  Горілка, Новела; клички корів, свиней, які перенесені з людських імен —  Ванько, А їда, Манька, Орииіка. До цього  можна віднести і назви населених  пунктів —Деркачі, Недогарки.

 

До другої групи належать власні назви, які крім несумісності з десигнатом мають гумористично забарвлену лексему, тобто утворюється  подвійний комічний контраст: Триндипляшка, (прізвище); назви сіл Пузате, Задригайлівка.

 

До третьої групи належать власні назви з конотацією, контрастною  десигнату, яка конкретно або  символічно вказує на його характерну рису: Ну, от, приміром, князь Задери-Хвостець- кий, ви губернатор Харківський; Бефстроганенко — кухар; Обіцяйло — голова колгоспу; Тудистрибни — браконьєр.

 

Метонімія. Цікавими є метонімії  з комічним ефектом, які часто  вживав Остап Вишня. Метонімії утворюються  внаслідок перенесення назв з  предмета на предмет (з явища на явище  і т. ін.) на основі внутрішніх чи зовнішніх  зв'язків між цими предметами, коли вони перебувають у якійсь просторовій, часовій чи логічній сумісності. Наприклад, назва речі переноситься на предмет (найчастіше живий), з якого цю річ  виробляють. Наприклад: Мисливець вирішив  вбити п \ять лисиць і пошити горжетку. І на облаві лисиця вже називається  горжеткою. Перша горжетка на вас  ідеї

 

Євфемізми (гр. — пом'якшений  вираз) — це слова і вирази, що вживаються з метою уникнення  слів з грубим чи непристойним змістом. У творах Остапа Вишні евфемізми  комічні, тому що називають предмети за такими ознаками, які

 

спеціально викликають у  свідомості читача грубі слова, згрубілі вислови. Така завуальованість тільки безпосередньо і комічно підкреслює певний вираз, а не приховує його значення, що і викликає сміх. Наприклад: І  заклав Петро Семенович руки за чорт зна що і пішов..; Як тільки брязне, ти, Агафіс Петрівно, падай «фасадом»..; Сильно їй допікав отой санвузол, що за погрібником; ...взяв з собою в  бочку ще й пляшечку отого, що гріє.

 

Спотворення звукового комплексу  слова. У літературі здавна відомі такі засоби комічного, як спотворення слова. Спотворення викликає сміх через  контраст, який виникає у читачів  при сприйманні відхилення від нормативного звучання слова в певному контексті.

 

В Остапа Вишні зустрічається  три види комічної вимови слова: спотворення, що мотивуються артикуляційними  вадами персонажів; особливий вид, який можна назвати цілеспрямованим  спотворенням; спотворення за певними  фонетичними законами під впливом  діалектів або просторіч.

 

Зображуючи персонажів, фізичний стан яких негативно впливає на їхню вимову, Остап Вишня наділяє їх словами, які спотворені відповідно до характеру артикуляційної вади, особливої манери говорити. Письменник «замінює» звуковий комплекс слова, щоб досягти якнайбільшого гумористичного ефекту.

 

Комічний ефект викликає відтворена письменником вимова п'яного  мисливця (усмішка «Ведмідь»): Пт-та-ташечко!Люб- б-б-ая! За що ти мерррртвая? Хіба ж ти з-в-в-вір? Хіба ж ти мед-вед-мед-мідь ?; а також відповідь «приятеля» (усмішка «Дика гуска»), що змерз (його витягли з холодної води): Ба-ба-ба-лансу  не вийшло!; мова тещі, яка полюбляє натискати на шиплячо- свистячі приголосні: Шшшшикарний ссссобака в Акуліни  Кузьмінішшшни! Дуже ссстойки робить! Я попрошшшу Акуліну Кузьмінішшшну! У неї шшшвидко цуценята будуть! Якщо, на щщщастя, не поздихають!; дитяча вимова: А тітчин Одарчин Панас  гукає: «Остапе! Бізи сюди, сось ізказу!». Аж залопотів. І гуси кинув «Со?»; А соз вони кони бізать, повиздихали  б вони вам! Хіба їх наздозинес? Хіба за ними встигнес?