Міжнародна економічна інтеграція

Міжнародна економічна інтеграція - процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямованих на створення єдиного господарського механізму.

Щодо рівнів інтеграції, то вони визначаються таким чином:

1) взаємодія на рівні підприємств та організацій (створення транснаціональних корпорацій);

2) взаємодія на рівні держав, партій та організацій, соціальних груп, окремих громадян різних країн;

3) інтеграційне угруповання  як результат міжнародного об'єднання. Еволюція міжнародної економічної інтеграції відбувалася у кілька етапів. Кожен етап інтеграції має свої особливості (табл.).

номічної інтеграції.

1. Взаємодія на рівні  підприємств, фірм (мікрорівень) на  цьому рівні відбувається:

Ø поглиблення міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва;

Ø розвиток спільних підприємств;

Ø науково-виробнича кооперація;

Ø міжнародні економічні організації;

Ø створюються дочірні підприємства транснаціональні корпорації (ТНК).

2. Взаємодія на рівні  держав:

Ø степінь відкритості економіки для інтеграційних процесів;

Ø вільні економічні зони (для вільного переміщення товарів, капіталів та робочої сили);

Ø створенная умов для входження в певні інтеграційні угрупування.

На мікрорівні вирізняють горизонтальну івертикальну інтеграцію.

Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу й отримання при цьому додаткового прибутку, і супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування.

Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. Розрізняють три форми вертикальної інтеграції:

1) інтеграція «вниз» (наприклад, приєднання заводу-виробника сировини  чи напівфабрикатів до компанії, яка веде головне виробництво);

2) виробнича інтеграція  «вгору» (наприклад, придбання сталеплавильною компанією заводу, що виробляє металоконструкції);

3) невиробнича інтеграція  «вгору», що включає сферу розподілу.

На рівні національних економік інтеграція розвивається на основі формування економічних об'єднань країн з тим чи іншим ступенем узгодження їх національних політик. Тут йдеться про явище економічного регіоналізму. Отже, маємо дворівневу структуру інтеграційного процесу (рис.12.1).

Рис. 12.1. - Структура інтеграційного процесу

Процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві або більше країн об'єднуються разом для створення ширшого економічного простору. Країни укладають інтеграційні угоди, сподіваючись на економічний виграш, хоча можуть також переслідувати політичні та інші цілі.

Рис. 12.2. - Рівні, форми і типи міжнародної економічної інтеграції

Слід зазначити, що економічні інтеграційні угруповання країн можуть формуватися різними шляхами:

- «знизу-догори», у процесі  поглиблення інтернаціоналізації  та транснаціоналізації господарського  життя, коли домовленостям між  країнами про створення зони  вільної торгівлі, митного союзу чи спільного ринку передує досить тривалий період розвитку міжнародних економічних зв'язків на рівні підприємців, фірм та корпорацій. Ці зв'язки активно підтримуються на державному рівні, водночас розробляються й реалізуються широкомасштабні двосторонні проекти поглиблення міжнародного економічного співробітництва;

- «згори-донизу», коли з  різних політичних та соціально-економічних причин створюється інтеграційне угруповання країн, які ще не повністю відповідають критеріям інтеграційної сумісності, але в процесі подальшого регульованого і скоординованого на наднаціональному рівні співробітництва досягають тієї чи іншої форми міжнародної економічної інтеграції.

 
Слід зауважити, що для становлення та розвитку конкретних форм міжнародної регіональної економічної інтеграції характерним є взаємозв'язок згаданих щойно шляхів (рис. 12.3).

Рис. 12.3. - Шляхи формування міжнародних регіональних інтеграційних угруповань

Таблиця. Етапи розвитку міжнародної економічної інтеграції

Назва етапу	Зміст етапу
Преференційні торговельні Угоди	Перший етап регіонального інтеграційного процесу. Його характеризує особливий пільговий економічний режим, наданий однією державою іншій без поширення його на треті країни, або між уже існуючими інтеграційними об'єднаннями і окремою країною чи групою країн: знижки (відміни) стосовно митних зборів на імпортовані товари, пільгове кредитування і страхування зовнішньоторговельних операцій, спеціальний валютний режим, фінансова і технічна допомога.
Зона вільної Торгівлі	Передбачає добровільну відмову країни від захисту своїх національних ринків тільки у відносинах зі своїми партнерами по об'єднанню і збереження національних митних тарифів у відносинах з іншими країнами.
Митний союз	Вільне переміщення товарів та послуг усередині угруповання доповнює єдиний митний тариф щодо третіх країн.
Спільний Ринок	Ліквідовуються бар'єри між країнами у взаємній торгівлі для переміщення робочої сили, капіталу, технологій.
Економічний і валютний союз	Передбачає на додачу всіх вищеперелічених заходів проведення державами-учасниками єдиної економічної політики.
Політичний союз	Передбачає перетворення зрілого єдиного ринкового простору на цілісний господарсько-політичний організм.

Загальна особливість цих етапів полягає в тому, що між країнами, які вступили у той чи інший етап інтеграції, ліквідуються певні (залежно від рівня їх розвитку) економічні бар'єри. Внаслідок цього у межах інтеграційного об'єднання формується відносно замкнутий ринковий простір. Під дією ринкових регуляторів (цін, відсотків тощо) у ньому виникає ефективніша територіальна і галузева структура виробництва. Це забезпечує країнам-учасницям суттєву перевагу, оскільки зростає продуктивність праці, зникає необхідність у витратах на митний контроль за зовнішньоекономічними операціями.

Таблиця 1.10.1. Етапи міжнародної економічної інтеграції

У своєму розвитку міжнародна інтеграція проходить ряд етапів, кожен з яких передбачає більш широку інтеграцію і має свої особливості.

Зона вільної торгівлі – це пільгова зона регіонального типу, у межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля країн-учасниць.(Зона вільної торгівлі промисловими товарами в Європі).

Митний союз – це спільна митна територія країн з повною ліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом по відношенню до інших країн.

Метою митного союзу є: полегшити взаємну торгівлю країн-учасниць, і втой же час, не створювати додаткових перешкод у торгівлі з третіми країнами.

Спільний ринок – це об”єднання національних ринків декількох країн в єдиний великий ринок з вільним переміщенням в його межах капіталів, товарів, послуг і робочої сили.У процесі вирішення знаходяться такі питання, як: повне узгодження економічної політики і т.д., вирівнювання економічних показників.

Економічний союз – це об”єднання національних економік декількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики.

1Економічний союз - виникає  на етапі високого економічного  розвитку. Проводиться погоджена (чи  навіть єдина) економічна політика  і на цій основі йде зняття  всіх перешкод. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Йдуть великі  економічні перетворення у всіх  країнах-учасницях.

2. Валютний союз - форма  економічного союзу й одночасно  велика

складова економічного союзу. Характерними рисами валютного союзу є:

- погоджене (спільне) плавання національних валют;

- установлення за згодою  фіксованих валютних курсів, що  цілеспрямовано підтримуються Центробанками країн-учасниць;

- створення єдиної регіональної  валюти;

формування єдиного регіонального банку, що є емісійним центром цієї міжнародної валютної одиниці.

5. Повна економічна інтеграція - єдина економічна політика і, як наслідок, уніфікація законодавчої  бази.Умови:

- загальна податкова система;

- наявність єдиних стандартів;

- єдине трудове законодавство;

Політичний союз – це об”єднання країн на основі укладання спільного договору з метою проведення спільної політики у всіх сферах суспільного життя.

На макрорівні розглядають такі основні форми міжнародної регіональної економічної інтеграції: зона преференційної торгівлі; зона (асоціація) вільної торгівлі; митний союз, спільний ринок, економічний та політичний союзи.

Зона преференційної торгівлі – зона з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами. Найбільш показовим історичним прикладом такої форми інтеграції є преференційна система Британського співтовариства (з 1932 р.), що об'єднувала 48 держав.

У зонах вільної торгівлі діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами. Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної торгівлі (1960 p.), зона вільної торгівлі «США—Канада» (1988 p.), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА).

Митний союз - це угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Таким чином, митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній ліквідації митних податків в межах митного союзу і створенні єдиного зовнішнього митного тарифу.

Угоди про створення митного союзу діяли у Бенілюксі (з 1948 р.), В Європейському союзі (з 1968 p.).

Митний союз перетворюється у спільний ринок з усуненням будь-яких обмежень на переміщення товарів, послуг, а також виробничих факторів – капіталу і робочої сили.

У рамках спільного ринку забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталів та громадян (робочої сили). Такі умови економічних взаємовідносин у цілому характерні для Європейського союзу.

Передумови переходу до спільного ринку створює митний союз, оскільки він ліквідує митні податки між державами-учасницями і розробляє єдину торгівельну політику щодо третіх країн. Проте для створення спільного ринку лише цього недостатньо, оскільки потрібно вирішити ще декілька надзвичайно важливих завдань, а саме:

- розробити спільну політику  розвитку окремих галузей і  секторів економіки (вибір конкретної галузі чи сектора залежить від того, наскільки це важливо для майбутнього закріплення інтеграції. В Європейському Союзі при переході до спільного ринку пріоритетними сферами було визнано сільське господарство та транспорт);

- створити умови для  вільного переміщення капіталу, робочої сили, послуг та інформації (що доповнить вільне переміщення товарів);

- сформувати спільні фонди  сприяння соціальному та регіональному розвитку.

Ці економічні кроки обумовлюють необхідність проведення гармонізації та уніфікації національних законів, а тим самим потребують формування наднаціональних органів управління і контролю.

Побудова спільного ринку повинна завершитися створенням справді єдиного економічного, правового та інформаційного простору і дати імпульс для переходу до якісно нової сходинки економічної інтеграції – економічного союзу.

В економічному союзі вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. В країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця.

Ознаками економічного союзу є:

1) ліквідація будь-яких  торгівельних обмежень і проведення  єдиної зовнішньоторговельної політики;

2) вільне переміщення товарів, послуг, капіталу та громадян;

3) жорстка координація (по  суті – єдність) економічної, фінансової  та соціальної політики.

На основі економічних створюються іполітичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується й політична інтеграція. Економічна природа інтеграційних угруповань та взаємовідносин між країнами, що їх утворюють, зумовлюють логіку і наступність у становленні та розвитку форм міжнародної регіональної економічної інтеграції.