Альтерглобализм

Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Марта 2012 в 13:46, контрольная работа

Краткое описание

Процес глобалізації прискорився в 90-і рр. ХХ століття, тобто після розпаду СРСР і різкого звуження сфери соціалістичного розвитку (проте слід пам'ятати про Китай, який успішно йде по шляху ринкового соціалізму). Проте із зникненням антагоніста неолібералізм втратив в особі соціалізму гідного критика, у взаємодії з яким (хай і у вигляді протиборства) розвивалася неоліберальная концепція.

Файлы: 1 файл

кр1.doc

— 82.00 Кб (Скачать)

           •       постмодернізм як філософія заперечення метанарративів і симуляції дійсності.

 

В різний час в історії альтерглобалізма можуть висуватися різні історичні в'язки, в тій чи іншій мірі присутні в русі. Так, у філософському сенсі можна сказати, що альтерглобалізм заперечує цинізм класичного постмодерна, будучи, по суті, романтичним уявленням про здатність пересічної людини змінити навколишній світ шляхом простих дій на вулиці, в повсякденному житті або в інтернеті.

У поколенчеськом сенсі, враховуючи соціальний склад учасників перших альтерглобалістських акцій в Сієтлі і Празі, можна сказати, що це був бунт проти системи, створеної архітекторами світу транснаціональних корпорацій і фінансових ринків – поколінням 1968 р. Саме 1968 р. і студентські виступи в США, Франції і Німеччині можуть бути з повною підставою названі передвісником альтерглобалістського руху.

Перша крупна альтерглобалістськая акція, як вважається, прошла в 1999 р. в Сієтлі, США. Але між 1997 і 1999 рр., переважно в Європі, сталися події, що підготували створення дійсно глобальної мережі противників неоліберальной глобалізації.

PGA - People''s Global Action - мережева організація нового типа, що зіграла роль «спускового гачка», для того, що згодом отримати від журналістів назву «Альтерглобалістського руху», організовує протягом 1998–1999 рр. серію акцій протесту проти СОТ в Женеві і Бірмінгемі. 18 червня 1998 р. одночасно в 40 країнах світу проходіт організований PGA «Усесвітній карнавал проти капіталізму». Акція доводить високу міру ефективності мережевої координації політичних дій організацій що входять в PGA.

Жодних формальних процедур прийому, рекомендацій і перевірки спроможності організацій не проводилися. У організації могло полягати 20 або 150 віртуальних організацій, але для загального списку в 500 - 700 організацій з 50-70 країн світу це представлялося абсолютно неважливим. У роботі першої конференції PGA брали участь і перші російські організації, зокрема, «Охоронці веселки» (радикальні екологи) і «Студентський революційний комітет» (студентські профспілки). Через механізми поштової розсилки проходила і організація безпосередньо альтерглобалістських акцій: що бажають взяти участь в проведенні крупної акції повідомляли про своє бажання, опорні центри руху в містах проведення акції формували маршрути учасників до місця проведення, повідомляли приблизні місця розміщення, кількість продуктів і спорядження. Використовуючи такі механізми, організаторам удалося в десятки разів скоротити витрати на проведення заходів, переклавши транспортні витрати на плечі локальних організацій, використовуючи працю суспільних активістів, і використовуючи для розміщення тих, що прибувають місцеві квоти, а також доступні нежитлові приміщення з муніципальних фондів.

У лютому 1919 р. в Сієтлі пройшов п'ятиденний страйк, в якому взяло участь близько 60 тис. промислових робітників, що протестували проти американського втручання в справи Радянської Росії. Через 80 років, в листопаді - грудні 1999 р., в Сієтлі прошла 50 тис. альтерглобалістська демонстрація проти відкриття в місті сесії СОТ і нав'язування провідними західними країнами своїх правил всьому останньому світу.

Всесвітня торгівельна організація, створена на основі ГАТТ в 1995 р., практично відразу після свого народження стала об'єктом постійних нападок з боку альтерглобалістських організацій.

Після «битви в Сієтлі» схожі сцени спостерігалися в Гетеборге і Давосі, у Вашингтоні і Празі, в Квебеке і в Ніцці, в Генуї і Брюсселі. Поліцейські служби різних держав, начебто готові до акцій протесту, раз по раз програвали чергові «битви», в основному завдяки тактиці вуличної боротьби, вживаною альтерглобалістамі з рідкою винахідливістю. У Генуї акції альтерглобалістов абсолютно затьмарюють теми зустрічі, особливо після першої смерті під час проведення альтерглобалістських акцій - від поліцейської кулі гине син місцевого профспілкового активіста Аньелі, а рух отримує свого мученика.

З іншого боку, ефективної блокади заходів крупних міжнародних структур, як це сталося в Сієтлі, більш не було. Заходи проходили, рішення приймалися, в речах учасників стали з'являтися фрази  «соціально відповідальній глобалізації» (В.В. Путін в Генуї), стали відбуватися зустрічі учасників офіційних заходів з учасниками акцій протесту (В. Гавел в Празі), лідерів альтерглобалістського руху спеціально запрошують на захід СОТ в Мексиці. Паралельно організатори найкрупніших зустрічей на рівні «вісімки», Всесвітнього економічного форуму, Всесвітній торгівельній організації стали вибирати місця, найменш доступні для проникнення демонстрантів.

Саме в цей час на перший план в мас-медіа і в планеруванні альтерглобалістcких заходів виходить питання про вживання насильства. Тут окремо існує питання про тактику анархістських груп з Black Block, що визнають і використовують насильство, і питання про тактику поліцейських провокацій, знятих одній з телекомпаній під час генуезьких подій. Відмітимо лише, що з'ясування того, «хто перший почав», не здатне дати ключ до розуміння руху альтерглобалістів. Очевидно, що тактика ненасильницького опору, широко вживана зеленими, зовсім не передбачає як у відповідь міру фізичне вбивство зелених, як сталося в епізоді з кораблем «Rainbow Warrior», підірваному французькими спецслужбами. Так само і блокування вулиці сидячими людьми не передбачає автоматичного вживання проти них сльозоточивого газу і пластикових куль. Хуліганські дії створили альтерглобалістському руху відповідну репутацію, і навряд чи організатори акцій заздалегідь налаштовувалися на використання насильства і погроми, в іншому випадку останні були б на порядок масштабнішими.

Альтерглобалізм виріс як альтернатива неоліберальной глобалізації. Цей рух на практиці знайшов наступні межі, що стають непісаннимі, але дотримуваними на практиці, принципами:

•      інтернаціоналізм руху; воно із самого початку виникає як перш за все міжнародне і по кругу учасників, і по цілях діяльності, і по характеру дій (міжнародні дії проти глобального істеблішмента; міжнародні соціальні форуми і тому подібне);

•       рух почався і продовжується як міждержавне і цим особливо коштовно, бо є не националістічеськи-государственнічеськую (і в цьому сенсі що тяжіє до минулого), а всесвітню, глобалістську для поста альтернативу, орієнтовану на майбутнє;

•    самоорганізація і самоврядність як механізми життєдіяльності руху, мережевої демократії, що виявляється у формах, консенсусної демократії, демократії участі та ін.

Підсумовуючи, можна зробити висновок про те, що відмінна специфіка цього руху полягає в генезисі якісно нового, масового, інтернаціонального і відносно стійкого (наскільки ми можемо судити зараз) суспільного феномену.

На відміну від партизанської тактики, з якою часто порівнюють вуличну тактику альтерглобалістів, основною метою тактики альтерглобалістів є «примус до діалогу», вихід на переговорний процес з протистоячою стороною, а не насильницький захват влади.

Можна виділити три основні сфери цього руху: протестні масові акції (від Сієтлу ка Генуї, Барселони і далі); постійну, «повсякденну» діяльність організацій, які прямо асоціюють себе з альтерглобалістським рухом (зокрема, організацій, що підписали Соціальну хартію Усесвітнього соціального форуму 2002 р.); соціальні форуми, зокрема, ВСФ 2001 і 2002 рр. в Порто-Алегре, Європейський (Флоренція, 7-9 листопада 2002 р.) і інші соціальні форуми і тому подібне.

Всього кілька років тому ідеї альтерглобалізма піднімалися лише окремими рухами, що частенько знаходяться в ізоляції. В даний час альтерглобалізм — це масовий рух по всьому світу, акції якого привертають увагу світовій громадськості і до ідей яких починає прислухатися представники «пануючої ідеології» - «глобалізм».

 

 

 

 

Джерела:

1.       Аннан К. Мы, народы: роль Организации Объединенных Наций в XX веке: Доклад на саммите тысячелетия в ООН // Международная жизнь. 2000. № 10.

2.       Рогожина Н. Политическое лицо антиглобалистов // Мировая экономика и международные отношения. 2002. №6.

3.       Ноам Чомски, из доклада «Война и лики глобализации» на Втором Всемирном Социальном Форуме в Порто-Алегре

4.       Барабанов О.Н. Глобальное управление как тема для научного анализа. http://globalanti.risa.ru/reports.php?cat_id=31&doc_id=13/



Информация о работе Альтерглобализм