Войти    Поиск   Связаться с нами

Типи грошових систем, їх переваги та недоліки

Дата: 04 Ноября 2011 в 01:28
Автор: Пользователь скрыл имя
Тип: реферат
Скачать в ZIP (262.96 Кб)
Файлы: 1 файл
Економічна суть і структура грошової системи.docx (266.41 Кб)   —   ОткрытьСкачать

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 

Кафедра банківської справи 
 
 

Реферат

з дисципліни: «Гроші та кредит» 

Тема: «Типи грошових систем, їх переваги та недоліки» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    План 

    Вступ…………………………………………………………………………2

    Економічна  суть і структура грошової системи…………………………..3

    Типи грошових систем……………………………………………………...8

    Грошові системи  монометалевого і біметалевого обігу…………………11

    Паперово-кредитна система грошей………………………………………20

    Грошова система  України. Особливості її формування………………….23

    Висновок…………………………………………………………………….28

    Список використаної літератури………………………………………….29

 

ВСТУП

     Розвиток  товарного виробництва і посилення  економічних взаємозв’язків у суспільстві  привели до формування регіональних, а потім і загальнонаціональних ринків. Ці об’єктивні процеси вимагали й упорядкування грошового обігу для створення гнучкої системи, яка б сприяла розвитку товарно-грошових відносин. Створення такої системи забезпечувала держава, що закріплювала відповідними законами об’єктивно сформовані елементи грошового обігу та їх взаємодію.

     Процес формування грошових систем має довгу й цікаву історію. Спочатку це були грошові системи, що базувались на загальному еквіваленті, який мав товарну природу. В сучасних умовах грошові системи побудовані на базі загального еквівалента, що має кредитну природу.

     Грошові системи в різних країнах мають певні загальні риси. В їх становленні й розвитку знаходять своє відображення певні об’єктивні закони й тенденції. Проте у кожної країни й свої особливості формування і функціонування грошової системи. Ці два моменти особливо важливо враховувати тим країнам, які через певні обставини не мали власної грошової системи. Розбудовуючи свою грошову систему необхідно не тільки виходити з загальних закономірностей, притаманних цим системам і процесу їх розвитку, але і враховувати національні особливості країни.

     У сучасних умовах розвиток грошових систем полягає перш за все в подальшому посиленні їхнього впливу на розвиток усього суспільного виробництва. Саме грошова сфера зараз стає вирішальним важелем, за допомогою якого держава втручається в ринкову економіку з метою забезпечення її рівноваги та зростання.

 

ЕКОНОМІЧНА СУТЬ І СТРУКТУРА ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ.

     Грошові системи – це складні економічні системи. Їх становлення й процеси вдосконалення об’єктивно відображають рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин та механізм взаємодії суспільних інститутів, що забезпечують їх функціонування. Виходячи с цього потрібно засвоїти суть, функції та способи взаємодії грошової одиниці, особливості формування, масштабу цін, валютного курсу, видів законних платіжних засобів, платіжного обороту та його організації. Важливим є розуміння ролі платіжно-грошової рівноваги та органів, що регулюють процес функціонування грошової системи. Грошова система будь-якої країни є результатом історичного розвитку даної держави і відображає історичні традиції та національні особливості. Всі вони різні за рівнем розвитку. Водночас, кожна з них включає наступні спільні складові елементи:

  1. Грошова одиниця. Як правило, її назва пов’язана з історією країни і законодавчо закріплена як грошовий знак, що є засобом виміру вартості та виразу цін товарів. Для зручності використання грошова одиниця ділиться на дрібніші частини. Нині для цього використовується десятинна система поділу. Прикладом, 1 гривня=100 копійок, 1 долар США=100 центів, 1 фунт стерлінгів=100 пенсів, 1 італійська ліра = 100 чентезімо, 1 французький франк = 100 сантимів, 1 німецька марка = 100 пені, 1 шведська крона = 100 ере тощо1. Як і в інших країнах, гривня в Україні виникла історично, а її відновлення в обігу у 1996 р. означало повернення традиційної, однієї з найстарших в світі грошової одиниці, що діяла на території Європи і представляла колись могутню державу східних слов‘ян. Забезпечення стабільності гривні є не тільки ознакою державності і реальної незалежності України, а й складає реальну основу зміцнення й розвитку її грошової системи та економіки.
  2. Види державних грошових знаків, що мають законну платіжну силу. У грошовому обігу України перебувають банкноти, номіналом 1,2,5,10,20,50,100,200 і 500 гривень, та монети – 50,25,10,5,2,1 копійка. Їх емісія здійснюється на основі кредитів НБУ та чеково-депозитної емісії комерційних банків. У деяких країнах законна платіжна сила надається казначейським квитком. Їх особливістю є те, що у грошовий обіг вони попадають внаслідок бюджетної емісії за примусовим курсом для задоволення поточних потреб держави. Це означає, що казначейські квитки не пов’язані з виробництвом товарів і не володіють механізмом повернення до емітента. Меншовартість казначейських квитків, а головне, їхня нетоварна емісія здатна спричиняти інфляційне зростання цін, диспропорції, кризи тощо.
  3. Масштаб цін – величина грошової одиниці даної країни. В епоху використання у грошовому обігу золота і срібла вартість грошової одиниці визначалася як фіксована державою вагова кількість грошового металу в грошовій одиниці. Прикладом, 1 російський рубль до 1913. = 0,7742 г золота, у США в 1900 р. 1 долар = 1,50463 г чистого золота, у 1934 р. – 0,887 г, у 1973р. – 0,737г. Після запровадження ямайської валютної системи у 1976-1978 рр. і офіційного скасування золотого вмісту грошової одиниці та відміни офіційної ціни золота масштаб цін не фіксується. Офіційний масштаб цін замінено фактичним, що стихійно складається в процесі ринкового обміну. Хоч кредитні гроші власної вартості не мають, проте функцію міри вартості виконують. Масштаб цін за цих умов визначається як певна кількість товарів, що приймається за одиницю, а остаточно реалізується під впливом взаємодії попиту і пропозиції.
  4. Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями різних країн, яке використовується для обміну валют та в інших операціях і визначається купівельною силою порівнюваних одиниць. Валютний курс гривні визначається НБУ на підставі щотижневих чотириразових торгів іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку НБУ з урахуванням курсів, що зафіксовані на Московській, Франкфуртській і Нью-Йоркській біржах та з урахуванням показників курсів валют, що їх публікує газета «Файненшел Таймс» (Лондон). У залежності від соціально-політичного стану суспільства і розвитку ринкових відносин використовуються: фіксовані валютні курси, плаваючі системи валютних курсів і системи валютних коридорів. У країнах зі стабільною і розвиненою економікою переважно використовуються плаваючі системи валютних курсів. В Україні також сформувався плаваючий курс гривні.
  5. Порядок готівкової і безготівкової емісії та обігу грошових знаків. Взаємодію та регулювання готівкового та безготівкового обігу держава забезпечує на основі актів внутрішнього законодавства з урахуванням економічного й валютного становища країни. Слідуючи курсом обмеження й витіснення товарно-грошових відносин, радянська економічна система запровадила роздільний обіг готівкової та безготівкової маси грошей, в якому готівка використовувалася для задоволення споживацьких потреб населення, а розрахунки між підприємствами здійснювались переважно безготівковим способом. У противагу цьому українська грошова система спирається на принципи єдності й вільної взаємодії та взаємопереливу готівкового та безготівкового обігу у процесі досягнення економічної ефективності суспільного виробництва і стабільності грошової одиниці.
  6. Регламентація безготівкового грошового обороту. Її здійснює держава через механізм діяльності ЦБ (НБ) шляхом встановлення порядку використання грошей на рахунках у банках. Діє державне визначення сфер безготівкового переказування коштів по рахунках, визначення способів і форм платежів. Законами України «Про підприємства в Україні», «Про банки і банківську діяльність», «Про обіг векселів в Україні» встановлено такі засади організації безготівкових розрахунків2:

     а) підприємства усіх форм власності зобов’язані зберігати свої грошові кошти на рахунках комерційних банків і використовувати їх для міжгосподарських платіжно-розрахункових операцій у безготівковій формі шляхом переказування з рахунку платника на рахунок продавця;

     б) платежі слід здійснювати максимально  наближено до моменту відвантаження  продукції;

     в) платежі виконують банки за згоди  і в порядку, що встановлюють власники рахунків. Безакцептне списання коштів допускається лише у виключних випадках;

     г) форми і способи розрахунків  визначаються договорами й угодами  між суб’єктами грошових відносин, але в межах чинного законодавства;

     д) суб’єкти господарського життя можуть скористатися правом вибору банка для  відкриття своїх рахунків і розрахунково-касового обслуговування. За потреби вони можуть мати поточні і два розрахункових  рахунки у різних містах і комерційних  банках.

  1. Регламентація готівкового обороту. В Україні зараз діють такі регламентуючі вимоги, щодо операцій з готівкою3:

    а) суб’єкти підприємницької діяльності можуть здійснювати платежі готівкою на невеликі суми, пов’язані переважно з формуванням та витрачанням грошових доходів населення;

     б) усі клієнти банків — юридичні особи можуть тримати у своїх касах готівку лише в межах ліміту, установленого банком відповідно до визначених НБУ правил;

     в) суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані здавати одержану готівкову виручку на свої рахунки в банках; на власні потреби можуть витрачати частину виручки в межах ліміту, установленого обслуговуючим банком відповідно до правил, визначених НБУ;

     г) при одержанні готівкових коштів зі своїх рахунків у банках юридичні особи повинні вказувати, на які цілі вони їх одержують, та зазначати суми по кожній цілі;

     д) витрачати одержану в банку готівку юридичні особи зобов’язані відповідно до вказаних цілей та обсягів.

  1. Правила вивезення і ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків. На підставі принципів загальної економічної політики НБУ здійснює відповідну валютну політику, спільно з Кабінетом Міністрів складає платіжний баланс України, контролює дотримання схваленого Верховною Радою ліміту зовнішнього державного боргу України, видає ліцензії на здійснення валютних операцій, визначає способи встановлення й використання валютних курсів, виражених в іноземній валюті. В структурі НБУ використовують такі групи операцій:

     а) надання кредитів комерційним банкам під забезпечення цінними паперами та іншими активами;

     б) відкриття й використання власних  кореспондентських рахунків у закордонних  банках та ведення рахунків банків-кореспондентів;

     в) купівля і продаж іноземної валюти та платіжних документів у іноземній  валюті;

     г) зберігання, купівля й продаж монетарних коштовних металів та розміщення золотовалютних резервів;

     д) проведення операцій з резервними фондами  грошових знаків тощо.

  1. Центральним елементом грошової системи і державним органом реалізації грошово-кредитного та валютного регулювання є центральний (національний) банк. Основу діяльності НБУ складають : забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні; розробка і реалізація грошово-кредитної політики та здійснення повсякденного контролю за її реалізацію; стимулювання розвитку й зміцнення банківської системи України; забезпечення ефективного й безперебійного функціонування розрахунків в інтересах вкладників і кредиторів тощо. Відносно до усіх інших банків НБУ є монополістом у емісії національної валюти, кредитором останньої інстанції, забезпечує методичне керівництво банками, формує порядок реєстрації й нагляду за діяльністю комерційних банків, здійснює інкасування, перевезення й зберігання резервів грошових знаків.
 

ТИПИ  ГРОШОВИХ СИСТЕМ

     Розглядаючи грошову систему як складний і  динамічно змінюваний фактор суспільно-економічного прогресу, слід звернути увагу на класифікацію грошових систем різних держав за певними  критеріями. Зокрема, важливо засвоїти критерії класифікації національних грошових систем. Залежно від змісту складових елементів і їх взаємодії, що обумовлені особливостями розвитку, та закономірностей функціонування національні грошові системи можна класифікувати так:

     З позицій господарського механізму: ринкового, неринкового зразка.

     У відповідності з механізмом регулювання  валютних відносин: відкритого, закритого  типу.

     Відповідно  із загальними законами функціонування грошей: саморегульовані, регульовані.

     За  формою в обігу: металевого та паперово-кредитного обігу.

     Поділ грошових систем за ознакою панівних економічних відносин на ринковий і  неринковий типи важливий для визначення місця грошової системи в господарському механізмі. Для ринкових грошових систем характерною ознакою стає переважання  економічних важелів та інструменті регулювання грошового обігу. Грошові системи ринкового типу властиві країнам з ринковою економікою. В них гроші відображають реальні економічні зв’язки та забезпечують збалансування грошової системи, що стимулює ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів суспільства. І навпаки, у неринковій грошовій системі переважають адміністративні неринкові методи регулювання грошового обігу (розмежування сфер готівкового та безготівкового грошового обігу, заборона певних грошових операцій, проведення контролю за грошовими операціями суб’єктами економічних відносин, лімітування кредитів та ін.)4. Такий тип грошової системи властивий адміністративно-командній економіці, якою була система управління економікою колишнього СРСР. Він призводить до підриву самої природи грошей.

     Поділ грошових систем за критерієм регулювання  валютних відносин і зв’язком зі світовою економікою дозволяє класифікувати  грошові системи на відкриту і  закриту, провідною ознакою яких стають особливості характеру регулювання  національних валютних систем. Зокрема, відкриті грошові системи означають  мінімальне втручання держави у  регулювання валютних відносин всередині  країни. Важливими її перевагами стають дерегулювання валютного ринку, повна конвертованість валюти, ринковий механізм формування валютного курсу. Протилежні ознаки властиві закритим грошовим системам. Вони мають значні валютні обмеження, адміністративне  регулювання валютного ринку, штучне формування валютного курсу та ін.. закритою була грошова система колишнього СРСР та інших соціалістичних країн 40-80-х років. Українська грошова система  формується як грошова система ринкового  типу, що наближається до відкритості.

     За  розмахом і механізмом регулювання  грошового обігу грошові системи  класифікуються на саморегульовані і такі, що регулюються ззовні. Саморегульованими були системи, які базувалися на обслуговуванні грошового обігу повноцінними монетами і  розмінними банкнотами. Передумовами саморегулювання тут ставало спів падіння вартості товарної маси з вартістю грошей і дія механізму утворення скарбу – у випадках звуження товарної маси, та відповідного повернення повноцінних грошей в обіг – у випадках розширення виробництва і зростання обсягів реалізації товарів. Регульована грошова система базується на обігові паперових і металевих грошових знаків, які не володіють власною внутрішньою вартістю. Їх емісію здійснює держава, беручи на себе обов’язок забезпечення стабільності. Для цього вона формує особливий механізм регулювання пропозиції грошей, а також використовує ринковий метод визначення валютного паритету.

Краткое описание
Процес формування грошових систем має довгу й цікаву історію. Спочатку це були грошові системи, що базувались на загальному еквіваленті, який мав товарну природу. В сучасних умовах грошові системи побудовані на базі загального еквівалента, що має кредитну природу.
Оглавление
Вступ…………………………………………………………………………2
Економічна суть і структура грошової системи…………………………..3
Типи грошових систем……………………………………………………...8
Грошові системи монометалевого і біметалевого обігу…………………11
Паперово-кредитна система грошей………………………………………20
Грошова система України. Особливості її формування………………….23
Висновок…………………………………………………………………….28
Список використаної літератури………………………………………….29